Головна » Статті » Мої статті |
Вишиванка, вишиваночка… Приємно, що останнім часом українці з великою повагою і трепетом ставляться до вишиванок. А сорочка, яку вишила мама, найдорожча для нас одежина. Мама вишиваючи сорочку, долю хрестиком веде із щоденною молитвою та благословляє своїх дітей на добру долю. Може тому, так щемить у нас серце, коли ми одягаємо вишиванку. Носячи мамину вишиванку, ми даруємо собі насолоду й відчуваємо тепло матусиних рук. Сьогодні, мабуть, мало хто може уявити святкові дні без вишиванки. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхній національний одяг є колоритний, неповторний. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе рідна серцю і мила оку, вишиванко. Свято вишиванки у Верхньостинавському НВК відзначають уже декілька років. Воно асоціюється з весною, з пробудженням природи. А як було приємно бачити одягнених у різнобарвні вишиванки учнів та вчителів школи. Дівчата, як весняні квіточки, як справжні українські панночки, провели дефіле. Це було неповторне і красиве свято. А головне, що ми сьогодні маємо усвідомити; ми, українці, на своїй землі і ми маємо глибоке коріння. Є чим пишатися і чим дорожити, бо ми українцями народилися. А вишиванка сніжно-біла зігріє нас та збереже і стане оберегом на все життя. Мамина любов (пісня) Немов весняні квіти Ростуть із нами діти, І щастя материнське Ллється через край. І горнуться до тебе, Шукаючи поради, Бо мати – це святе І вічне знай!
А вишиванка сніжно-біла Зігріє нас і збереже. Рушник матусин, як веселка, Дорогу в світ нам прокладе. Спасибі вам матусю мила, За вишиванку і рушник, Щоб була міць, здоров’я й сила Й промінчик радості не зник.
Їх сміх дзвінкий лунає, Душа моя радіє. За їхню долю Серце все болить. Вони усе здолають, Любов матусі гріє І подарують щастю Кожну мить. Педагог організатор НВК «Верхньостинавський ЗНЗ І-ІІ ст.. – ДНЗ» Багрич А.Ф. | |
Переглядів: 217 | |
Всього коментарів: 0 | |